зачинити
ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.: замкну́ти, примкну́ти, запе́рти, зачини́ти, засу́нути, защіпну́ти, защепну́ти, защебну́ти. Я замикаю кімнату, вішаю ключ на гвіздочок біля входу, швидко збігаю вниз (М. Чабанівський); Боб злякано відходить ліворуч. Марко за ним і примикає двері (Мирослав Ірчан); — Ідіть собі, йдіть!.. — бурчав позаду сторож-дід, запираючи за школярами двері (С. Васильченко); Зачиняє (воротар) хвіртку, засуває важким засувом браму (Леся Українка); Уночі вона защіпала на защіпку двері з кухні в світлиці (Б. Грінченко); Вона урочисто виходить з хати, защібає двері і прямує вздовж села (М. Стельмах).
ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). — Док.: зачини́ти, закри́ти, прикри́ти, причини́ти, притули́ти, прихили́ти, захло́пнути. Тепер і спали в кімнаті, і вікна зачиняли наглухо, наче змінився клімат (О. Гончар); Молоденький командир ввічливо пропускав його поперед себе і, знову прицокнувши каблуками, акуратно і майже беззвучно закривав за собою двері (Григорій Тютюнник); В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його, він обережно прикрив дверці (Л. Первомайський); Я причиняю двері, і дивно, що тонкі дошки затамовують і приглушують всі звуки ночі, немов товста броня (Т. Масенко); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (О. Гончар); Люда швидко вскочила в свою каюту і захлопнула двері (М. Трублаїні).
Словник синонімів української мови