збалакати

ПОРОЗУМІ́ТИСЯ (зрозуміти одне одного в процесі перев. мовного спілкування), ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОБАЛА́КАТИ, ЗБАЛА́КАТИ перев. із запереч. н е, розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗТОЛКУВА́ТИСЯ діал. — Недок.: порозуміва́тися, згово́рюватися. Говорили люди, що Олексій Нестеренко погано жив з дружиною, але потім ніби порозумілись (І. Цюпа); — І впертий же ти, Петре Онисимовичу. З тобою ніякий сват не зговориться (Ю. Збанацький); Він.. не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити... Ось він побалакає з Семеном, може, щось удвох і поворожать... (М. Коцюбинський); (Старшина:) Та я знаю, що ти дуже розумний, з тобою не збалакаєш (І. Карпенко-Карий); Турковський просив у листі вибачення, що не прибув сам до князя, аби розмовитися з ним особисто (Леся Українка); — Так тогді і розтолкуємось, а тепер — ніколи (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. збалакати — збала́кати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. збалакати — -аю, -аєш, док., перев. із запереч. не, розм. Дійти в розмові взаємного розуміння, порозумітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збалакати — ЗБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., перев. із запереч. не, розм. Дійти в розмові взаємного розуміння, порозумітися. [Старшина:] Та я знаю, що ти дуже розумний, з тобою не збалакаєш! (К.  Словник української мови в 11 томах