збалакати

ЗБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., перев. із запереч. не, розм. Дійти в розмові взаємного розуміння, порозумітися.

[Старшина:] Та я знаю, що ти дуже розумний, з тобою не збалакаєш! (К.-Карий, І, 1960, 46);

Катерина не збалакала з грамотною невісткою і з злості гребінкою так потягла волокно, що зігнувся гребінь (Чорн., Потік.., 1956, 72).

Значення в інших словниках

1. збалакати — збала́кати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. збалакати — -аю, -аєш, док., перев. із запереч. не, розм. Дійти в розмові взаємного розуміння, порозумітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збалакати — ПОРОЗУМІ́ТИСЯ (зрозуміти одне одного в процесі перев. мовного спілкування), ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОБАЛА́КАТИ, ЗБАЛА́КАТИ перев. із запереч. н е, розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗТОЛКУВА́ТИСЯ діал. — Недок.: порозуміва́тися, згово́рюватися.  Словник синонімів української мови