збаламутити
БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док.: збаламу́тити, скаламу́тити, сколоти́ти, заколоти́ти. Чорні круки в сутанах задумали провокувати і баламутити довірливих людей (Л. Дмитерко); Каламутить він людей, підбиває на різні неподобства, щоб ось у .. нашого хазяїна.. млин забрати (А. Шиян); (Сидір:) Ви (писар) ще не знаєте Бурлаки: він нічого не подарує! Бачите, не вспів у село увійти, вже й колотить миром (І. Карпенко-Карий); — Не турбуйтеся, бариня, тепер внесуть (за оренду) до фунтика. То раніш.. Назар.. мутив усіх, а зараз, як зачув про козаків, так немов заціпило (П. Панч); (Мендгел:) Якщо ти наважишся ще раз заколочувати спокій моєї фабрики, — викину (М. Ірчан). — Пор. 1. підбу́рювати.
КАЛАМУ́ТИТИ (робити каламутним, нечистим), КОЛОТИ́ТИ, СКОЛО́ЧУВАТИ, МУТИ́ТИ розм., БАЛАМУ́ТИТИ розм. — Док.: скаламу́тити, накаламу́тити, сколоти́ти, замути́ти, збаламу́тити. До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі (О. Гончар); Два голуби пили воду, А два колотили... (пісня); Сколотили гуси воду, не хоче кінь пити (коломийка); Баране, не мути води вовкові! (М. Номис); Лопаті буксира збаламутили воду проміж собою й пароплавом (Ю. Яновський).
СПОКУША́ТИ (намагатися викликати до себе чуттєвий потяг), ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, БАЛАМУ́ТИТИ, ПРИМА́НЮВАТИ. — Док.: спокуси́ти, зва́бити, зна́дити, збаламу́тити, примани́ти. Довелося Жайсакові розповісти, як вона намагалась його спокусити.. Друзі довго і весело реготали, уявляючи собі лють перестиглої красуні (З. Тулуб); Надвечір жінки виходять на балкон І, зневажаючи чоловіків тубільних, Чужинців зваблюють, зальотників свавільних (М. Зеров); Мати сіяла хміль, щоб дівчат звідусіль Станом я знаджував (Б. Олійник).
Словник синонімів української мови