збаламутити
ЗБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, перех. Док. до баламу́тити.
Лопаті буксира збаламутили воду поміж собою пароплавом (Ю. Янов., II, 1954, 94);
Завірюха втратив спокій, літня пора збаламутила душу, цілі дні мотався полем, пив росяний дух хлібів, серед зеленого роздолля стрічав світанок (Горд., Дівчина.., 1954, 66);
Школярі, яких загітував Вітя, ..мало не бунт вчинили проти батьків та матерів, що не пускали до Києва вчитись. Чути було, десь бідкались: — Ну й що ви скажете, збаламутили дітей, що тепер і ради їм не даси (Вас., Вибр., 1954, 286);
[Кембль:] Я то сам гадав про тебе, що ти почтивий хлопець. А проте таки ти Дженні збаламутив (Л. Укр., III, 1952, 64).
Словник української мови (СУМ-11)