збаламучений

КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину — не прозорий, не чистий), МУТНИ́Й розм., БАЛАМУ́ТНИЙ розм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ розм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т. Шевченко); Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. збаламучений — збаламу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збаламучений — див. каламутний  Словник синонімів Вусика
3. збаламучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збаламутити. 2》 у знач. прикм. Неврівноважений, легковажний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збаламучений — ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збаламу́тити. Ми всім народом ополчились, Дніпро і Волга розгнівились — І морем бурним покотились До збаламученої Шпре!...  Словник української мови в 11 томах