збитошний

ПУСТОТЛИ́ВИЙ (який любить пустувати, гратися), ГРАЙЛИ́ВИЙ, ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм. З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Шовкопляс); Обабіч шляху молоді осокорики, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (І. Цюпа); Мов птичка з гнізда, налякана рукою збиточного хлопчини, пурхнула Калина у сад (Юліан Опільський); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на ґирлиґу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (О. Гончар).

ШКІДЛИ́ВИЙ (про людину — який завдає шкоди, збитків комусь, чомусь), ШКОДЛИ́ВИЙ розм., КА́ПОСНИЙ розм., ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм. Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка (прислів'я); "Сюди, трусливії Троянці, На бой, шкодливії поганці! Зарились в землю, мов кроти" (І. Котляревський); Особливо видавався між хлопцями Павлушка Янович — чистенько зодягнене, випещене, ледаче й капосне хлоп'я (С. Васильченко); (Завада:) От збиточна дівчина! Двері заперла і не озивається! (І. Франко); На вулиці, серед збитошної дітлашні, дівча люто або весело огризалося (В. Бабляк).

Значення в інших словниках

1. збитошний — збито́шний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. збитошний — Збито́шний. Задерикуватий, здатний на різні витівки. Ірина глянула Цилеви в очи поглядом любовним, але заразом трохи збитошним (Галіп, 57) // пол. zbytny, обл. - здатний на витівки, пустотливий, бешкетний, zbytnik — пустун, бешкетник, збитошник.  Українська літературна мова на Буковині
3. збитошний — див. бешкетник; непокірний  Словник синонімів Вусика
4. збитошний — див. збиточний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збитошний — збито́шний → збиточний 3  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. збитошний — ЗБИТО́ШНИЙ див. збито́чний.  Словник української мови в 11 томах