збитошник

ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТНИК розм., ШКО́ДА розм., ХАЛАМИ́ДНИК розм., ПАЛИ́ВОДА підсил. розм., ПАЛИ́СВІТ підсил. розм., ГАРЦІВНИ́К діал., ШАЛИВІР діал., ГАЙДАБУ́РА діал., ГАЛАБУ́РДНИК діал. Стрибали отак пустуни, стрибали — і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); (Командир застави:) Ну й жируни! Я ж наказав — до штабу... (П. Воронько); — Здоров, Толю! — термосав за плечі дико радий шалапут (Івашко). — Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. — В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); — Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. збитошник — збито́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. збитошник — Капосник, каверзник, бешкетун, пустун, шкода, с. ШИБЕНИК, ШИБАЙГОЛОВА  Словник синонімів Караванського
3. збитошник — див. бешкетник; непокірний  Словник синонімів Вусика
4. збитошник — див. збиточник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збитошник — збито́шник → збиточник  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. збитошник — ЗБИТО́ШНИК див. збито́чник.  Словник української мови в 11 томах
7. збитошник — Збито́шник, -ка м. Проказникъ, пакостникъ. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.  Словник української мови Грінченка