збитошник —
ЗБИТО́ШНИК див. збито́чник.
Словник української мови в 11 томах
збитошник —
Збито́шник, -ка м. Проказникъ, пакостникъ. Нема гірших збитошників, як молоді хлопці, за ними дівчатам хоч не виходь на улицю — зараз збитка якого небудь зроблять. Берд. у.
Словник української мови Грінченка