збрехати

БРЕХА́ТИ кому і без додатка, розм. (казати неправду); ОБМА́НЮВАТИ перев. без додатка і кого (як пом'якшене позначення цієї дії); ЗАЛИВА́ТИ фам. (вигадуючи щось). — Док.: збреха́ти, обману́ти, обмани́ти розм. Бреши, та знай міру (прислів'я); — Ніби ти бачив, як я йшла?.. Ой обманюєш, Романе! (М. Стельмах). — Це ось він заливає, — недбало кинув Іван Петрович на шофера. — Каже, ніби я сам себе розбудив, власними своїми руладами.. (О. Гончар). — Пор. 1. обману́ти.

Значення в інших словниках

1. збрехати — збреха́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. збрехати — збрешу, збрешеш, док., розм. Док. до брехати 1). || Розповісти що-небудь цікаве, веселе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збрехати — Хто збреше — той на плечах понесе, а хто правду повість — той і не попоїсть. Брехунові легше живеться на світі, ніж правдолюбцю.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. збрехати — Збреха́ти, збрешу́, збре́шеш, -шуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. збрехати — ЗБРЕХА́ТИ, збрешу́, збре́шеш, док., розм. Док. до бреха́ти 1. — Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Кв.-Осн., II, 1956, 288); Кому вдалося раз збрехати, Тому вже віри більш не ймуть (Бор., Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. збрехати — Збреха́ти, -шу́, -шеш гл. Солгать, соврать. Чи справді так було, чи може хто збрехав. Гліб. 217.  Словник української мови Грінченка