звучати
ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко).
ЗВУЧА́ТИ (видавати, утворювати звуки), ГУЧА́ТИ діал., ЗГУЧА́ТИ діал. Трембіта звучала, і чувся призивний крик легенів: "Ігі-і-і-а-а-а!" (Г. Хоткевич); Гучали дзвони і бубни, виспівували флейти і віоли, співи і крики змішувалися в густу звукову гаму (П. Загребельний); Голос Гашіци згучав різко, суворо (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови