звучати

звуча́ти

-чить, недок.

1》 без додатка і чим. Видавати, створювати звуки.

|| Бути звучним (у 2 знач.), мати гарне звучання (про музичний інструмент).

|| Бути наповненим звуками.

2》 Поширюватись у просторі, чутися, лунати (про різні звуки, голоси, музику, співи і т. ін.).

|| Вимовлятися, виголошуватися.

|| Мати якісь характерні ознаки, риси, певне забарвлення.

3》 перен. Виявлятись у звуках мови, пісні і т. ін. (про почуття, настрій і т. ін.).

4》 перен. Бути наявним або виявлятися, розкриватися в чому-небудь (про зміст, ідею, тему і т. ін.).

|| Мати певне значення; справляти якесь враження.

Значення в інших словниках

1. звучати — звуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звучати — Лунати, бриніти, згучати; (на відстань) розлягатися; (- слова чужих мов) вимовлятися.  Словник синонімів Караванського
3. звучати — Бренькати, бринькати, бринькотати, бринькотіти, гудіти, гуркотати, гуркотіти, густи, деренкотати, деренкотіти, деренчати, дерчати, диркотати, диркотіти, дирчати, джикати, джмеліти, дзвеніти, дзвякати, дзеленчати, дзеленькотати, дзеленькотіти...  Словник синонімів Вусика
4. звучати — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І.  Словник синонімів української мови
5. звучати — ЗВУЧА́ТИ, чи́ть, недок. 1. без додатка і чим. Видавати, створювати звуки. Бадьоро ступає юний пілігрим.. І звучить йому земля, як орган (Кол., Терен.., 1959, 95); Суворо запінені хвилі Понуро і глухо звучать… (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах