згорда

ГО́РДО (з почуттям особистої гідності), ГОРДОВИ́ТО, ЗГО́РДА, СПИ́ШНА розм. (також із відчуттям власної переваги). Він гордо скаже: "Ні!" — і гордо здійме чоло, І гордо піде геть, не глянувши назад (Леся Українка); Вона гордовито сиділа на візку і, начепивши окуляри, дуже задирала голову вгору (І. Нечуй-Левицький); Лошаков падав коло Колісника, руку йому подавав не згорда, як пан, а по-приятельськи (Панас Мирний); Походжали (великі власники) собі гордо по Бориславі, спишна позирали на робітників (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. згорда — зго́рда прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. згорда — пр., гордо, гордовито, з гідністю <�гордістю>; звисока, зневажливо, з погордою, пихато, згірдно.  Словник синонімів Караванського
3. згорда — присл. 1》 З гідністю, з самоповагою; гордовито. 2》 З почуттям зневаги, з презирством; пихато.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. згорда — диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого. Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Голову завжди несла (мама) якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)...  Фразеологічний словник української мови
5. згорда — Зго́рда, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. згорда — ЗГО́РДА, присл. 1. З гідністю, з самоповагою; гордовито. Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Коцюб., I, 1955, 180); Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. згорда — Згорда нар. Гордо, высокомѣрно. Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одказала. Чуб. V. 243.  Словник української мови Грінченка