згорда

ЗГО́РДА, присл.

1. З гідністю, з самоповагою; гордовито.

Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Коцюб., I, 1955, 180);

Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» (Л. Укр., І, 1951, 387);

[Гільда (згорда):] І роду свойого я не соромлюсь — То славний рід майстрів і зброярів (Коч., П’єси, 1951, 132).

2. З почуттям зневаги, з презирством; пихато.

Онисі здалося, що Балабуха дивиться на неї згорда й сміється з неї (Н.-Лев., III, 1956, 20);

Пан згорда здоровкається з людьми, і його вражають понурені насторожені очі (Стельмах, І, 1962, 354);

*Образно. Стоячи на горі, згорда позирала Корнієва хата на поганеньку хатчину, що тулилася на дні в балці (Гр., І, 1963, 403).

Значення в інших словниках

1. згорда — зго́рда прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. згорда — пр., гордо, гордовито, з гідністю <�гордістю>; звисока, зневажливо, з погордою, пихато, згірдно.  Словник синонімів Караванського
3. згорда — присл. 1》 З гідністю, з самоповагою; гордовито. 2》 З почуттям зневаги, з презирством; пихато.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. згорда — диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого. Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Голову завжди несла (мама) якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)...  Фразеологічний словник української мови
5. згорда — ГО́РДО (з почуттям особистої гідності), ГОРДОВИ́ТО, ЗГО́РДА, СПИ́ШНА розм. (також із відчуттям власної переваги). Він гордо скаже: "Ні!...  Словник синонімів української мови
6. згорда — Зго́рда, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. згорда — Згорда нар. Гордо, высокомѣрно. Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одказала. Чуб. V. 243.  Словник української мови Грінченка