згоювати

ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти. Кликнули брата Агапіта живо, Що силу трав, які кругом росли, І соків знав таємні переміни, І рани вмів гоїти, біль втишать (І. Франко); Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану (Ю. Бедзик); — Треба б перев'язати й заживити їм рани, — клопотливо говорила Орися (М. Старицький); Як же всі зраділи, коли нарешті, залікувавши в залізничній лікарні рану, приїхав Олин батько (Л. Юхвід); Стадник не зомлів і після останнього кия. Підгоївши виразки сорому.., він.. поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. згоювати — зго́ювати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. згоювати — -юю, -юєш, недок., згоїти, згою, згоїш, док., перех., діал. Загоювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згоювати — ЗГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗГО́ЇТИ, зго́ю, зго́їш, док., перех., діал. Загоювати. [Коваль:] Кому ж розкажу, кому ж заповідаю ті тяжкі думи, що живили душу, згоювали рани серця, мов зцілющою водою?.. (Крон.  Словник української мови в 11 томах