здивування

ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал. Христина зупинилася біля вітряка і заніміла від здивування: невтомні крила його були білі й іскристі, мов зліплені з срібла (М. Стельмах); Михайлина від подиву не могла промовити й слова. Перед нею стояв син, але вона не впізнала його (Ю. Збанацький); Відчинивши двері до передпокою, вона рвучко оглянулась, і Валентин Модестович побачив в її очах і здивовання, і деяку розгубленість (Ю. Шовкопляс); Київ приймав церков Софії дивуванням і захопленням (П. Загребельний); Вигук зачудовання вихопився у юрби: модель перелетіла через верхівку дерева (О. Донченко); Ніхто не в силі описати його зачудування, коли побачив скарбницю зовсім порожню (І. Франко); На дивовижу всім дворовим, винесла та течія й панську горничну Катрю з двору на волю! (Панас Мирний); (Килина (оговтавшись від здуміння, ворожо):) Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. здивування — (почуття, викликані чимсь незвичайним) подив, зчудування, розм. дивовижа, діал. здуміння.  Словник синонімів Полюги
2. здивування — здивува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. здивування — див. подив  Словник синонімів Вусика
4. здивування — -я, с. Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. здивування — Здивува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. здивування — ЗДИВУВА́ННЯ, я, с. Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим. Владко стояв перед нею, онімілий із здивування (Фр., VI, 1951, 283); Глянула [Марія] ліворуч і аж скрикнула від здивування.  Словник української мови в 11 томах