здивування

ЗДИВУВА́ННЯ, я, с. Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим.

Владко стояв перед нею, онімілий із здивування (Фр., VI, 1951, 283);

Глянула [Марія] ліворуч і аж скрикнула від здивування. Маркова яблуня за ніч розцвіла, пишно розпустилася (Цюпа, Назустріч.., 1958, 439);

В очах його світилося здивування й підозрілість (Смолич, І, 1958, 123).

◊ На [превели́ке (вели́ке)] здивува́ння чиє — цілком несподівано для кого-небудь.

Василь раптом і на здивування всіх захворів (Скл., Святослав, 1959, 384);

На превелике моє здивування, діти нічого не хочуть брати з моїх рук (Кол., На фронті.., 1959, 76).

Значення в інших словниках

1. здивування — (почуття, викликані чимсь незвичайним) подив, зчудування, розм. дивовижа, діал. здуміння.  Словник синонімів Полюги
2. здивування — здивува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. здивування — див. подив  Словник синонімів Вусика
4. здивування — -я, с. Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. здивування — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. здивування — Здивува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)