зжмаканий

ЗІМ'Я́ТИЙ прикм. (який зім'явся чи якого зім'яли), ПОМ'Я́ТИЙ, М'Я́ТИЙ, ПО́БГАНИЙ, ЗЖМА́КАНИЙ (ЗІЖМА́КАНИЙ) розм., ПОЖМА́КАНИЙ розм., ЗАЖМА́КАНИЙ розм., ПОЖМАКО́ВАНИЙ рідко. Ольга взяла зім'ятий і брудний лист (Я. Галан); Йонька вискочив у білій пожмаканій сорочці, пом'ятих вузеньких штаненятах, в чоботях босоніж (Григорій Тютюнник); В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м'ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (П. Воронько); Комірчик на шиї та рукавички були побгані, нечисті (І. Нечуй-Левицький); Двадцять три карбованці тридцять дві копійки опинилися знову в Юриній кишені, під зжмаканим носовичком (Ю. Смолич); Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. зжмаканий — зжма́каний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зжмаканий — зіжмаканий, -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до зжмакати, зіжмакати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зжмаканий — ЗЖМА́КАНИЙ див. зіжма́каний.  Словник української мови у 20 томах
4. зжмаканий — ЗЖМА́КАНИЙ, ЗІЖМА́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зжма́кати, зіжма́кати; // У знач. прикм. Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови (Ле, Клен. лист, 1960, 7).  Словник української мови в 11 томах