золотар

АСЕНІЗА́ТОР (той, хто займається очищенням вигрібних ям), ЗОЛОТА́Р заст., розм. — Та я б його золотарем поставив! Хай возить ночами бочку (В. Кучер).

ЮВЕЛІ́Р (той, хто виготовляє художні вироби, прикраси тощо з коштовних металів і каміння), ЗОЛОТА́Р, СРІБЛЯ́Р, ЗЛО́ТНИК рідко. Праця слюсарів-монтажників була, є й буде важкою та дуже відповідальною працею, схожою в дечому на роботу ювеліра чи годинникаря (з журналу); Майстри, які виготовляли речі з дорогоцінних металів, дістали назву золотарів, або злотників (з науково-популярної літератури); Іщенко Олексій Тимофійович — один із найпопулярніших київських сріблярів кінця XVIІІ — початку XІX ст. (з науково-популярної літератури).

Значення в інших словниках

1. золотар — золота́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. золотар — Ювелір, з. злотник, злотарник; ЖМ. асенізатор.  Словник синонімів Караванського
3. золотар — -я, ч. 1》 Те саме, що ювелір. || Той, хто покриває позолотою, золотить що-небудь. 2》 перен., заст. Той, хто очищує вигрібні ями; асенізатор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. золотар — Золота́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. золотар — ЗОЛОТА́Р, я́, ч. 1. Те саме, що ювелі́р. Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні; Як тебе в ясну обручку Золотар переливав (Щог., Поезії, 1958, 183); // Той, хто покриває позолотою, золотить що-небудь.  Словник української мови в 11 томах