золотар —
золота́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
золотар —
-я, ч. 1》 Те саме, що ювелір. || Той, хто покриває позолотою, золотить що-небудь. 2》 перен., заст. Той, хто очищує вигрібні ями; асенізатор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
золотар —
АСЕНІЗА́ТОР (той, хто займається очищенням вигрібних ям), ЗОЛОТА́Р заст., розм. — Та я б його золотарем поставив! Хай возить ночами бочку (В. Кучер).
Словник синонімів української мови
золотар —
ЗОЛОТА́Р, я́, ч. 1. Те саме, що ювелі́р. Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні; Як тебе в ясну обручку Золотар переливав (Щог., Поезії, 1958, 183); // Той, хто покриває позолотою, золотить що-небудь.
Словник української мови в 11 томах