зубоскал

НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, — захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла (Леся) вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). — Пор. доте́пник, жартівни́к.

Значення в інших словниках

1. зубоскал — зубоска́л іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. зубоскал — див. жартівник; легковажний  Словник синонімів Вусика
3. зубоскал — -а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зубоскал — Смішко, сміхун, сміхунка, сміхотун, сміхотунка, сміюн, сміюха, сміюшечка, реготун, реготуха, реготушка, реготушечка, див. скалозуб  Словник чужослів Павло Штепа
5. зубоскал — ЗУБОСКА́Л, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб. Голос [у Лесі] дрижить, в горлі пересохло. Хотіла вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (Хижняк, Невгамовна, 1961, 13).  Словник української мови в 11 томах