зубоскал —
зубоска́л іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
зубоскал —
-а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зубоскал —
Смішко, сміхун, сміхунка, сміхотун, сміхотунка, сміюн, сміюха, сміюшечка, реготун, реготуха, реготушка, реготушечка, див. скалозуб
Словник чужослів Павло Штепа
зубоскал —
НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В.
Словник синонімів української мови
зубоскал —
ЗУБОСКА́Л, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб. Голос [у Лесі] дрижить, в горлі пересохло. Хотіла вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (Хижняк, Невгамовна, 1961, 13).
Словник української мови в 11 томах