Значення в інших словниках
-
зубожілий —
зубо́жілий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
зубожілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зубожіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зубожілий —
ЗУБО́ЖІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зубо́жіти. Розпалена уява Семенова переносить його в пришлі часи, в тії часи, коли людям стане тісно на своїх грунтах, коли, зубожілі, голодні, вони враз із усіх грудей скрикнуть:— Смерті нам або поля!.. (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах