зубожілий

зубо́жілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до зубожіти.

Значення в інших словниках

1. зубожілий — зубо́жілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зубожілий — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. зубожілий — ЗУБО́ЖІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зубо́жіти. Розпалена уява Семенова переносить його в пришлі часи, в тії часи, коли людям стане тісно на своїх грунтах, коли, зубожілі, голодні, вони враз із усіх грудей скрикнуть:— Смерті нам або поля!.. (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах