Значення в інших словниках
-
зубожений —
зубо́жений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
зубожений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зубожити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зубожений —
ЗУБО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зубо́жити. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369); Зубожений, доведений до одчаю великими поборами польський посполитий люд бунтується (Кач., II, 1958, 411).
Словник української мови в 11 томах
-
зубожений —
Зубо́жений, -а, -е Приведенный въ бѣдность, сдѣланный бѣднымъ. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевч. 383.
Словник української мови Грінченка