зубожений

Зубо́жений, -а, -е

Приведенный въ бѣдность, сдѣланный бѣднымъ. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевч. 383.

Значення в інших словниках

1. зубожений — зубо́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зубожений — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. зубожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зубожити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зубожений — ЗУБО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зубо́жити. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369); Зубожений, доведений до одчаю великими поборами польський посполитий люд бунтується (Кач., II, 1958, 411).  Словник української мови в 11 томах