зубожити

Зубо́жити, -жу, -жиш

гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.

Значення в інших словниках

1. зубожити — зубо́жити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зубожити — -жу, -жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зубожити — ЗУБО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь. Дочки не принесуть, а й що є, то рознесуть. Увірвали вони трохи добра й у Василя Семеновича,— та ні самі не забагатіли,— тільки його зубожили (Мирний, II, 1954, 108).  Словник української мови в 11 томах