зубожити
ЗУБО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь.
Дочки не принесуть, а й що є, то рознесуть. Увірвали вони трохи добра й у Василя Семеновича,— та ні самі не забагатіли,— тільки його зубожили (Мирний, II, 1954, 108).
Словник української мови (СУМ-11)