зубоскал
ЗУБОСКА́Л, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить сміятися, жартувати або насміхатися; скалозуб, скализуб.
Голос [у Лесі] дрижить, в горлі пересохло. Хотіла вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (Хижняк, Невгамовна, 1961, 13).
Словник української мови (СУМ-11)