каретник

СТЕ́ЛЬМАХ (майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін.); ВОЗОРО́Б рідше; КОЛІСНИ́К (колісний майстер); КАРЕ́ТНИК заст. (каретний майстер). Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала (І. Нечуй-Левицький); (Вареник:) Прощавай, треба ще до колісника забігти, і той теж вже четвертий день колесо лагодить (М. Кропивницький); Йому здається, що відкілясь узялися і йдуть поруч дьогтяр Панас та колісник Таран (С. Васильченко); Поступив (хлопець) потім до каретника, але місяців через три одсилає і каретник, бо роботи не було (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. каретник — каре́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. каретник — -а, ч., заст. Стельмах, що робить карети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каретник — Стельмах  Словник чужослів Павло Штепа
4. каретник — КАРЕ́ТНИК, а, ч., заст. Стельмах, що робить карети. Поступив [хлопець] потім до каретника, але місяців через три одсилає і каретник, бо роботи не було (Панч, II, 1956, 451).  Словник української мови в 11 томах