квартируватися

КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Ірина Вільде); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В. Логвиненко); Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Добра жінка, мене до себе прийняла, — ту коморую і донині (І. Франко); Він коморить у мене (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. квартируватися — квартирува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. квартируватися — -уюся, -уєшся, недок., розм. Те саме, що квартирувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. квартируватися — КВАРТИРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Те саме, що квартирува́ти 1. Вийшла хазяйка. Ошатна, ясна. Стоїть, усміхається на порозі. Давно квартируюсь, а от і досі Не знав, що Оляна така чарівна... (І. Вирган); В Зіниної тітки квартирувався лікар (В.  Словник української мови у 20 томах
4. квартируватися — КВАРТИРУВАТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. Те саме, що квартирувати 1. В Зіниної тітки квартирувався лікар (Логв., Давні рани, 1961, 98); Вийшла хазяйка. Ошатна, ясна. Стоїть, усміхається на порозі. Давно квартируюсь, а от і досі Не знав, що Оляна така чарівна… (Вирган, В розп. літа, 1959, 109).  Словник української мови в 11 томах