кеба

ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІ мн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони (чоловіки) беруть однією хистю (П. Куліш); — Значним є потенціал українських учених (з журналу). — Пор. 1. схи́льність, тала́нт.

Значення в інших словниках

1. кеба — ке́ба іменник жіночого роду здатність, уміння діал.  Орфографічний словник української мови
2. кеба — -и, ж., діал. Здібність, уміння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кеба — КЕ́БА, и, ж., розм. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Б. Грінченка); Тоді – надія на Бога та на вашу кебу (І. Микитенко); – На тобі, Антоне, п'ятьорку [п'ять карбованців] та хоч .. випий, бо чортма в тебе хазяйської кеби (Григір Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. кеба — КЕ́БА, и, ж., діал. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. кеба — Ке́ба, -би ж. = кебета. Нема кеби зробить. Кіев. г.  Словник української мови Грінченка