кеба

КЕ́БА, и, ж., діал. Здібність, уміння.

Нема кеби зробить (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. кеба — ке́ба іменник жіночого роду здатність, уміння діал.  Орфографічний словник української мови
2. кеба — -и, ж., діал. Здібність, уміння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кеба — КЕ́БА, и, ж., розм. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Б. Грінченка); Тоді – надія на Бога та на вашу кебу (І. Микитенко); – На тобі, Антоне, п'ятьорку [п'ять карбованців] та хоч .. випий, бо чортма в тебе хазяйської кеби (Григір Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. кеба — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн.  Словник синонімів української мови
5. кеба — Ке́ба, -би ж. = кебета. Нема кеби зробить. Кіев. г.  Словник української мови Грінченка