кеба
КЕ́БА, и, ж., діал. Здібність, уміння.
Нема кеби зробить (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кеба — ке́ба іменник жіночого роду здатність, уміння діал. Орфографічний словник української мови
- кеба — -и, ж., діал. Здібність, уміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кеба — КЕ́БА, и, ж., розм. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Б. Грінченка); Тоді – надія на Бога та на вашу кебу (І. Микитенко); – На тобі, Антоне, п'ятьорку [п'ять карбованців] та хоч .. випий, бо чортма в тебе хазяйської кеби (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- кеба — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
- кеба — Ке́ба, -би ж. = кебета. Нема кеби зробить. Кіев. г. Словник української мови Грінченка