1. Орфографічний словник української мови

кеба

ке́ба

іменник жіночого роду

здатність, уміння

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кеба — -и, ж., діал. Здібність, уміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кеба — КЕ́БА, и, ж., розм. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Б. Грінченка); Тоді – надія на Бога та на вашу кебу (І. Микитенко); – На тобі, Антоне, п'ятьорку [п'ять карбованців] та хоч .. випий, бо чортма в тебе хазяйської кеби (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  3. кеба — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  4. кеба — КЕ́БА, и, ж., діал. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. кеба — Ке́ба, -би ж. = кебета. Нема кеби зробить. Кіев. г. Словник української мови Грінченка