1. Словник української мови у 20 томах

кеба

КЕ́БА, и, ж., розм.

Здібність, уміння.

Нема кеби зробить (Сл. Б. Грінченка);

Тоді – надія на Бога та на вашу кебу (І. Микитенко);

– На тобі, Антоне, п'ятьорку [п'ять карбованців] та хоч .. випий, бо чортма в тебе хазяйської кеби (Григір Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кеба — ке́ба іменник жіночого роду здатність, уміння діал. Орфографічний словник української мови
  2. кеба — -и, ж., діал. Здібність, уміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кеба — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  4. кеба — КЕ́БА, и, ж., діал. Здібність, уміння. Нема кеби зробить (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. кеба — Ке́ба, -би ж. = кебета. Нема кеби зробить. Кіев. г. Словник української мови Грінченка