кебаб

КЕБА́Б, а, ч., кул.

Те саме, що люля́-кеба́б.

Тихо в ханському наметі. Оподалік куряться вогнища, татари смажать на рожнах кебаб (Р. Іваничук);

– Сьогодні холодно, – пересмикнув плечима Сулейман. – Не завадить анатолійський кебаб. – Не завадить, – охоче згодився Ібрагім. – І чогось зеленого. Без солодощів обійдемося (П. Загребельний);

Підказав її [аптеки] адресу офіціант із ресторанчика, де мій нещасний [знайомий] глитав свій кебаб (І. Карпа).