кевкати

ГИКА́ТИ (ІКА́ТИ) (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИ діал.; КЕ́ВКАТИ розм. (видавати звуки, схожі на гикавку). — Док.: гикну́ти (ікну́ти), ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В. Кучер); Терентій гучно гикнув: — Гик! (О. Довженко); (Ага:) В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (О. Корнійчук); Ленько і Сенько, щикаючи і дрижачи від студені, поплелися боком під ліс (І. Франко); Як махнув (Тимоха) під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнула (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. кевкати — ке́вкати: озн. крикъ „кані“ (родъ ястреба) [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. кевкати — ке́вкати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. кевкати — див. сміятися  Словник синонімів Вусика
4. кевкати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Видавати звуки "кев-кев" (про каню тощо). 2》 Видавати звуки, що нагадують гикавку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кевкати — КЕ́ВКАТИ, ає, недок., розм. 1. Видавати звуки кев-кев (перев. про каню). Каня кевкає, кури кудкудачуть... (І. Франко). 2. Видавати звуки, що нагадують гикавку. Важко дихав його татарський кінь-бахмат, гучно кевкаючи селезінкою (З.  Словник української мови у 20 томах
6. кевкати — КЕ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Видавати звуки кев-кев (про каню тощо). Каня кевкає, кури кудкудачуть… (Фр., І, 1955, 234). 2. Видавати звуки, що нагадують гикавку. Важко дихав його татарський кінь-бахмат, гучно кевкаючи селезінкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).  Словник української мови в 11 томах