кевкати
КЕ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Видавати звуки кев-кев (про каню тощо).
Каня кевкає, кури кудкудачуть… (Фр., І, 1955, 234).
2. Видавати звуки, що нагадують гикавку.
Важко дихав його татарський кінь-бахмат, гучно кевкаючи селезінкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)