кевкати
КЕ́ВКАТИ, ає, недок., розм.
1. Видавати звуки кев-кев (перев. про каню).
Каня кевкає, кури кудкудачуть... (І. Франко).
2. Видавати звуки, що нагадують гикавку.
Важко дихав його татарський кінь-бахмат, гучно кевкаючи селезінкою (З. Тулуб);
Коні цокотіли копитами по льоду,.. ганяли по дворищу, кевкали селезінкою (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)