кевкання

КЕ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ке́вкати та звуки, утворювані цією дією.

— А то що таке? Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані (Фр., І, 1955, 234).

Значення в інших словниках

1. кевкання — ке́вкання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кевкання — -я, с., розм. Дія за знач. кевкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кевкання — КЕ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ке́вкати і звуки, утворювані цією дією. – А то що таке? Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах