кевкання
КЕ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ке́вкати та звуки, утворювані цією дією.
— А то що таке? Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані (Фр., І, 1955, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кевкання — ке́вкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- кевкання — -я, с., розм. Дія за знач. кевкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кевкання — КЕ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ке́вкати і звуки, утворювані цією дією. – А то що таке? Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані (І. Франко). Словник української мови у 20 томах