клуб
КЛУБО́К (димчаста рухома маса перев. кулястої форми), КЛУБ, ПЕ́ЛЕХ розм. Витерши руки об поли, взяла (Килина) з лави велику, як лопата, дерев'яну ложку — полоник — і почала мішати в казані, з якого клубками виходила пара (В. Винниченко); Старий Трацький.. випустив із рота такий клуб тютюнового диму, що з цілої його голови тільки й всього стало видно, що шпаковатий гребенем угору настобурчений чуб (І. Франко); Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (О. Ільченко).
СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Гончар); Вона, вирядившись у сіре широке плаття, невідступно ходила за учнями, поважно перевалювала крутими клубами (Ю. Збанацький); Автомати відтягували шию донизу, від важких магазинів на поясі терпли кульші (П. Загребельний); — Не бійсь! Не ляжу спати голодна, — обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови