клуб

КЛУБО́К (димчаста рухома маса перев. кулястої форми), КЛУБ, ПЕ́ЛЕХ розм. Витерши руки об поли, взяла (Килина) з лави велику, як лопата, дерев'яну ложку — полоник — і почала мішати в казані, з якого клубками виходила пара (В. Винниченко); Старий Трацький.. випустив із рота такий клуб тютюнового диму, що з цілої його голови тільки й всього стало видно, що шпаковатий гребенем угору настобурчений чуб (І. Франко); Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (О. Ільченко).

СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Гончар); Вона, вирядившись у сіре широке плаття, невідступно ходила за учнями, поважно перевалювала крутими клубами (Ю. Збанацький); Автомати відтягували шию донизу, від важких магазинів на поясі терпли кульші (П. Загребельний); — Не бійсь! Не ляжу спати голодна, — обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

клуб — клуб 1 іменник чоловічого роду маса диму, пилу; клубок клуб 2 іменник чоловічого роду стегно клуб 3 іменник чоловічого роду організація Орфографічний словник української мови
клуб — Стегно; (диму, пилу) завій, клубок; клубище, зб. клубовиння. Словник синонімів Караванського
клуб — (від англ. club) громадське об'єднання, організація, які складаються з людей однакових поглядів та смаків і які збираються для спільного відпочинку, розваг, культурного спілкування, пов'язаного з політичними, спортивними, художніми... Словник іншомовних соціокультурних термінів
клуб — [клуб] 1) -бу, м. (ў) -б'і, мн. -бие, -б'іў два клубие 2) (організація) і -ба, мн. -би, -б'іy (стегно, клуб) Орфоепічний словник української мови
клуб — I -у, ч. 1》 Громадська організація, що об'єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін. Шаховий клуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
клуб — 1. клюб 2. (диму) бовдур 3. це стегно Словник чужослів Павло Штепа
клуб — КЛУБ¹, у, ч. 1. Громадська організація, що об'єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін. Словник української мови у 20 томах
клуб — (англ. сlub) група людей, об’єднаних спільним інтересом; book club або wine club – група людей, котрі платять невелику підписну плату (передплату) і регулярно купують книги чи вино шляхом замовлень через пошту. Економічний словник
клуб — (англ. club) 1. Громадський заклад, що об’єднує групи людей певного соціального стану, професії з метою проведення дозвілля, а також спілкування, пов’язаного з політичними, науковими, художніми, спортивними та іншими інтересами В СРСР... Словник іншомовних слів Мельничука
клуб — КЛУБ¹, у, ч. 1. Громадська організація, що об’єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін. [Милевський:] Та дещо єсть: нове товариство заснувалось, клуб велосипедистів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
клуб — рос. клуб об'єднання громадян певного соціального стану, споріднених професійними, політичними, науковими, культурологічними чи іншими Інтересами. Напр., К. книголюбів, бізнес-К. тощо. Eкономічна енциклопедія
клуб — (англ.) Споруда громадської організації культурно-просвітницького, професійного, спортивного або іншого характеру. Відзначаються наявністю залів для концертів і виставок, значних приміщень для бібліотек, спортивних занять і розвиненою групою кімнат для спілкування. Архітектура і монументальне мистецтво
клуб — Клуб, -ба м. 1) Клубокъ. Побачила відьму, що клубом котилась. Кв. І. 182. Попід мостом трава ростом да й стелеться клубом. Грин. III. 75. 2) мн. Бедра (у скота). Рудч. Чп. 254. Словник української мови Грінченка