клуб

КЛУБ¹, у, ч.

1. Громадська організація, що об’єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін.

[Милевський:] Та дещо єсть: нове товариство заснувалось, клуб велосипедистів (Л. Укр., II, 1951, 73);

Клуб цікавих зустрічей; Шаховий клуб.

2. У СРСР — культурно-освітня організація при підприємстві або установі, завданням якої є політична й виробнича освіта трудящих, підвищення їх культурного рівня та організація відпочинку.

Всемірно розвиваючи в клубах поглиблені форми пропаганди і самоосвіти, необхідно в той же час пам’ятати, що клуб повинен задовольнити потреби в розумному відпочинку і розвазі (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 292);

Нам би хотілося, щоб у кожному селі, при кожнім клубі та був би хороший драматичний гурток (Вишня, І, 1956, 239).

3. Будинок, приміщення таких організацій.

Павлусь уночі ніколи не спав: проводив ночі то в клубі, то в ресторанах (Н.-Лев., IV, 1956, 227);

У клубі вечір і огні гірляндами — зелено (Сос., І, 1957, 335);

Багатолюдні банкети.. нерідко влаштовуються в громадських приміщеннях: клубах, кімнатах відпочинку (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 108).

КЛУБ², а, ч. Те саме, що клубо́к 2.

Дрезина несамовито загаркотіла й понеслась, завихривши клуби пилюги позад себе (Ле, Міжгір’я, 1953, 282);

Побачила [Оксана] відьму, що клубом котилася (Кв.-Осн., II, 1956, 439).

КЛУБ³, а, ч. Те саме, що стегно́.

— Я без перини зроду-віку не засну й до світа: все мені щось муляє та й муляє то в клуби, то в литки (Н.-Лев., І, 1956, 575);

Вона, вирядившись у сіре широке плаття, невідступне ходила за учнями, поважно перевалювала крутими клубами (Збан., Малин, дзвін, 1958, 197);

// Верхня частина ноги, таза (у тварини).

В коней було знати ребра й гострі клуби (Кучер, Прощай.., 1957, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

клуб

Значення в інших словниках