клуб

КЛУБ¹, у, ч.

1. Громадська організація, що об’єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін.

[Милевський:] Та дещо єсть: нове товариство заснувалось, клуб велосипедистів (Л. Укр., II, 1951, 73);

Клуб цікавих зустрічей; Шаховий клуб.

2. У СРСР — культурно-освітня організація при підприємстві або установі, завданням якої є політична й виробнича освіта трудящих, підвищення їх культурного рівня та організація відпочинку.

Всемірно розвиваючи в клубах поглиблені форми пропаганди і самоосвіти, необхідно в той же час пам’ятати, що клуб повинен задовольнити потреби в розумному відпочинку і розвазі (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 292);

Нам би хотілося, щоб у кожному селі, при кожнім клубі та був би хороший драматичний гурток (Вишня, І, 1956, 239).

3. Будинок, приміщення таких організацій.

Павлусь уночі ніколи не спав: проводив ночі то в клубі, то в ресторанах (Н.-Лев., IV, 1956, 227);

У клубі вечір і огні гірляндами — зелено (Сос., І, 1957, 335);

Багатолюдні банкети.. нерідко влаштовуються в громадських приміщеннях: клубах, кімнатах відпочинку (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 108).

КЛУБ², а, ч. Те саме, що клубо́к 2.

Дрезина несамовито загаркотіла й понеслась, завихривши клуби пилюги позад себе (Ле, Міжгір’я, 1953, 282);

Побачила [Оксана] відьму, що клубом котилася (Кв.-Осн., II, 1956, 439).

КЛУБ³, а, ч. Те саме, що стегно́.

— Я без перини зроду-віку не засну й до світа: все мені щось муляє та й муляє то в клуби, то в литки (Н.-Лев., І, 1956, 575);

Вона, вирядившись у сіре широке плаття, невідступне ходила за учнями, поважно перевалювала крутими клубами (Збан., Малин, дзвін, 1958, 197);

// Верхня частина ноги, таза (у тварини).

В коней було знати ребра й гострі клуби (Кучер, Прощай.., 1957, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клуб — клуб 1 іменник чоловічого роду маса диму, пилу; клубок клуб 2 іменник чоловічого роду стегно клуб 3 іменник чоловічого роду організація Орфографічний словник української мови
  2. клуб — Стегно; (диму, пилу) завій, клубок; клубище, зб. клубовиння. Словник синонімів Караванського
  3. клуб — (від англ. club) громадське об'єднання, організація, які складаються з людей однакових поглядів та смаків і які збираються для спільного відпочинку, розваг, культурного спілкування, пов'язаного з політичними, спортивними, художніми... Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. клуб — [клуб] 1) -бу, м. (ў) -б'і, мн. -бие, -б'іў два клубие 2) (організація) і -ба, мн. -би, -б'іy (стегно, клуб) Орфоепічний словник української мови
  5. клуб — I -у, ч. 1》 Громадська організація, що об'єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін. Шаховий клуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клуб — 1. клюб 2. (диму) бовдур 3. це стегно Словник чужослів Павло Штепа
  7. клуб — КЛУБ¹, у, ч. 1. Громадська організація, що об'єднує людей певного кола, професії для спільного відпочинку, розваг, занять спортом і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  8. клуб — (англ. сlub) група людей, об’єднаних спільним інтересом; book club або wine club – група людей, котрі платять невелику підписну плату (передплату) і регулярно купують книги чи вино шляхом замовлень через пошту. Економічний словник
  9. клуб — (англ. club) 1. Громадський заклад, що об’єднує групи людей певного соціального стану, професії з метою проведення дозвілля, а також спілкування, пов’язаного з політичними, науковими, художніми, спортивними та іншими інтересами В СРСР... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. клуб — КЛУБО́К (димчаста рухома маса перев. кулястої форми), КЛУБ, ПЕ́ЛЕХ розм. Витерши руки об поли, взяла (Килина) з лави велику, як лопата, дерев'яну ложку — полоник — і почала мішати в казані, з якого клубками виходила пара (В. Винниченко); Старий Трацький.. Словник синонімів української мови
  11. клуб — рос. клуб об'єднання громадян певного соціального стану, споріднених професійними, політичними, науковими, культурологічними чи іншими Інтересами. Напр., К. книголюбів, бізнес-К. тощо. Eкономічна енциклопедія
  12. клуб — (англ.) Споруда громадської організації культурно-просвітницького, професійного, спортивного або іншого характеру. Відзначаються наявністю залів для концертів і виставок, значних приміщень для бібліотек, спортивних занять і розвиненою групою кімнат для спілкування. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. клуб — Клуб, -ба м. 1) Клубокъ. Побачила відьму, що клубом котилась. Кв. І. 182. Попід мостом трава ростом да й стелеться клубом. Грин. III. 75. 2) мн. Бедра (у скота). Рудч. Чп. 254. Словник української мови Грінченка