клубуватися

КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. клубуватися — клубува́тися дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. клубуватися — див. валувати  Словник синонімів Вусика
3. клубуватися — -ується, недок., діал. Клубочитися (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клубуватися — КЛУБУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., діал. Клубочитися (у 1 знач.). На леваді ліниво клубувався туман, нечутно скрапувала роса з верб (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
5. клубуватися — КЛУБУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., діал. Клубочи́тися (у 1 знач.). Дим почав клубуватися.  Словник української мови в 11 томах