княжич

КНЯЗЕ́НКО (молодий син князя), КНЯ́ЖИЧ, КНЯЖА́ (маленький син князя). Хтось торкнув княжича Святослава за плече. — Вставай, княжичу, вставай! (С. Скляренко); — Молодому княжаті доведеться коритись і слухатись і нас, і своїх менторів (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. княжич — кня́жич іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. княжич — -а, ч., іст. Те саме, що князенко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. княжич — КНЯ́ЖИЧ, а, ч., іст. Те саме, що князе́нко. – І молодого княжича Володимира тоді я бачив, ключниця Пракседа з ним гуляла в саду... (С. Скляренко); Сам король частує знатних гостей – королевичів та княжичів (А.  Словник української мови у 20 томах
4. княжич — КНЯ́ЖИЧ, а, ч., іст. Те саме, що князе́нко. Боярин Мирослав узяв на руки княжича Данила і, держачи поперед себе, гукнув: — Ось князь наш! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26); Сам король частує знатних гостей — королевичів та княжичів (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 20).  Словник української мови в 11 томах