ковпак

КОВПА́К (накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми для різних предметів); ДАШО́К (перев. для лампи). В паровозному стійлі тепер не чути було диму. Його витягав величезний ковпак над трубою паровоза (О. Бойченко); Лампа хиталася під стелею на іржавій дротині, бляшаний дашок нагрівався (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. Ковпак — Ковпа́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. ковпак — див. клобук  Словник церковно-обрядової термінології
3. ковпак — див. дурний  Словник синонімів Вусика
4. ковпак — Колокол — drill-pipe bell socket — *Schutzkappe, Kappe – ловильний інструмент у вигляді накриття конусоподібної (дзвоноподібної) форми, який призначений для уловлювання труб, що впали у свердловину...  Гірничий енциклопедичний словник
5. ковпак — -а, ч. 1》 Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми. Блазенський ковпак. 2》 Накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми над чимось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ковпак — КОВПА́К, а́, ч. 1. Головний убір перев. конусоподібної форми. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак (з народної пісні); То була гарна дівчина, одіта в полотняну, шовковими нитками переткану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на голові (І.  Словник української мови у 20 томах
7. ковпак — А, ч., нарк. Шматок фольги, яким накривається бульбулятор. Пошукайте десь шматок фольги, щоб зробити ковпак.  Словник сучасного українського сленгу
8. ковпак — як (мов, ні́би і т. ін.) під (скляни́м) ковпако́м, зі сл. жи́ти. Відірвано, ізольовано від реального життя. — Що ви можете знати про це, коли все життя прожили наче під скляним ковпаком? (Ірина Вільде).  Фразеологічний словник української мови
9. ковпак — Ковпа́к, -ка; -паки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. ковпак — КОВПА́К, а, ч. 1. Головний убір конусоподібної, овальної та ін. форми. Із-за кущів вийшов.. паруб’яга у білому кухарському ковпаку (Гончар, Таврія, 1952, 169); Блазенський ковпак. 2. Накривка, накриття круглої, конусоподібної та ін. форми над чимось.  Словник української мови в 11 томах
11. ковпак — 1. Чотирисхилий дах з відношенням висоти до сторони основи як 1:1, тобто крутістю під кутом 45°. Завершення з крутішими схилами має назви "намет", "шатро". 2. Рублене "в ріж" пірамідальне покриття над невисокими дерев'яними будівлями типу четвериків або восьмериків.  Архітектура і монументальне мистецтво