колисанка

КОЛИ́СКА (невеличке ліжечко для спання й колисання дитини), ЛЮ́ЛЬКА розм., ЛЮ́ЛЯ дит., КОЛИСА́НКА діал. Моряки подарували щасливим батькам поліровану колиску роботи корабельного тесляра з величезним тюлевим пологом від комашні (З. Тулуб); Все світле, святе — нам кохати. Не в люльці його колихати, а в спільній роботі (П. Тичина); Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (П. Дорошко).

КОЛИСКО́ВА (пісня, яку співають, заколисуючи дитину), КОЛИСА́НКА, КОТО́К дит. О північ зимова, о північ казкова! Каганчик мигтить і звучить колискова. Казкові летять по снігах полозянки Під спів, і під сміх, і під плач колисанки (Л. Первомайський); Сама і стеле, і роздягає, і христить, і ще й котка співає, неначе над годовичком (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. колисанка — колиса́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колисанка — -и, ж. 1》 Колискова пісня. 2》 діал. Колиска (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колисанка — КОЛИСА́НКА, и, ж. 1. Колискова пісня. Ой співаю колисанку Тихеньку, тихеньку Про кленову колисоньку, Дитину маленьку (з народної пісні); – Спи, мій сину, спи, батько тобі добре постелив. Твоя мати заспіває тобі колисанку (О.  Словник української мови у 20 томах
4. колисанка — Народна пісня, яка супроводжує колисання дитини, найчастіше виконують жінки (мами, годувальниці), часто з рефреном, напр., люлі, люляй, бай; відома у фольклорах різних народів; у класичній музиці, особливо від XIX ст., стилізована пісня або інструментальна мініатюра.  Універсальний словник-енциклопедія
5. колисанка — КОЛИСА́НКА, и, ж. 1. Колискова пісня. — Спи, мій сину, спи, батько тобі добре постелив. Твоя мати заспівав тобі колисанку (Коб., III, 1956, 450); — Сливчині товариші.. співали разом з ним і самі плакали від цієї пісні, плакали від самої мелодії..  Словник української мови в 11 томах