колодязь
КРИНИ́ЦЯ (вузька й глибока яма, викопана до водоносних шарів і захищена зрубом від обвалів, призначена для добування води), КОЛО́ДЯЗЬ, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал.; КО́ПАНКА, СТУ́ДНЯ діал., СТУ́ДЕНЬ діал. (перев. без зрубу). Поприбігали люди до криниці й наливали коновками воду в відра (Лесь Мартович); Господиня, дружина Горпищенкова, йде з відрами до колодязя набрати води (О. Гончар); Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (С. Руданський); Падають навколо бабусі жовті груші з грушки.. Вона відкладає шитво, збирає їх і кидає в копанку (Григір Тютюнник); Біля обмерзлого студня, димлячи парою, на всі груди іржали відгодовані огирі (Григорій Тютюнник).
Словник синонімів української мови